Методичний порадник

Матеріали та обладнаня для образотворчості: вимоги і поради.

Підготовка заняття з образотворчої діяльності.

Для малювання береться достатньо цупкий папір – білий чи кольоровий. Для молодших дітей (третього – четвертого років життя) найоптимальніший розмір аркуша ?. Саме таку площину дитина здатна охопити поглядом, заповнити малюнком і не стомитися. Це територія, на якій дитина – господар. Дворічним краще давати не чистий аркуш, а з якимось зображенням. Наприклад, з квіточкою, деревцем чи будинком, щоб малюк домалював штрихи – «дощик» і, побачивши створену разом з вихователем картинку, втішився тим, «що вийшло».

Дітей чотирьох – п’яти років можна навчити тонувати свій аркуш, готуючи його до малювання. Деревце, будиночок, машина чи лялька краще й виразніше сприйматимуться на смузі трави чи землі, а коли ще є небо (блакитна смуга над землею), то це викличе бажання намалювати й щось зверху: сонечко, хмарку, літачок тощо. Ось уже й маємо справжню картину.

Старшим дошкільнятам можна запропонувати для малювання і цілий аркуш, їм під силу освоїти таку площу. Це залежатиме від теми та матеріалу, яким діти будуть малювати. Дерево, автобус, будинок доцільніше малювати фарбами на площі цілого альбомного аркуша. Коли ж малюнок виконують олівцями, фломастерами, крейдочками, свічкою, то дітям, навіть і старшим, краще пропонувати піваркуша, щоб вони не втомлювалися від одноманітних дій і не втрачали інтерес до малювання. Якщо ж навчаємо вихованців старшої групи прошкрябувати воскову поверхню папірця гострою паличкою або, ще краще. Списаною кульковою ручкою, доречно їм запропонувати навіть чвертку альбомного аркуша. Дитина швидко заповнить цю площу, не забрудниться воском, що зішкрябується з паперу, і пальчики, які стискають паличку, не втомляться.

 Для малювання зимових пейзажів доречно брати кольоровий папір, щоб діти, малюючи білою фарбою, відразу бачили й уявляли сніг.

Для малювання візерункув можна використовувати різний за форматом папір:

  • смужку – 10 ? 30 (доріжка, рушник, шарф);
  • квадрат – 15 ? 15 чи 20 ? 20 (хустка, серветка, скатертина);
  • багатокутник, розетка, круг вирізають з цілого аркуша  - діаметр 20см (зубчаста серветка, коробочка, тарілка);
  • пласкі предмети вирізають з цілого аркуша (сорочка, рукавичка, куманець, барильце тощо);
  • пласкі іграшки (коників, цапків, баранців, півника) для прикрашання візерунком малюють на половині аркуша бо українські керамічні іграшки невеликі за розміром.

Для малювання за мотивами розписів Марії Приймаченко, Єлизавети Миронової, Катерини Білокур, петриківських майстрів дітям варто пропонувати цілий альбомний аркуш.

У декоративному малювання колір паперу допоможе дітям передати характерні ознаки візерунка. Якщо це візерунок за вишивкою, то нічого не може бути кращого за білий папір. Для кераміки пасує коричневий тон (для опішнянських виробів) або теплий білий (для виробів з Косова). Якщо діти малюють за мотивами розписів Марії Приймаченко, то в пигоді стане папір різних кольорів. Нехай діти вибирають той з них який їм більше до вподоби. Петраківські розписи дітей зазвичай навчають малювати на чорному або білому папері. Кольоровий папір (краще використовувати двобічний за кольором) має бути матовий, щоб до нього вбиралася фарба. Для малювання петриківських візерунків пальцем найпридатніший крейдяний гладенький папір.

Добираючи фарби для малювання, слід пам’ятати: основна фарба для дошкільника – гуаш. Її розводять до консистенції густої сметани. Молодшим дошкільнятам пропонують для роботи один-два, вихованцям середньої групи – чотири кольори, старшим дошкільнятам (5 років) – шість-вісім кольорів, шестирічним – вісім-десять кольорів. Старші дошкільнята самостійно створюють кольори змішуючи чи розділюючи фарби, тому треба підготувати палітри або скляночки для кожної дитини. Вихованцям старшої групи пропонують і акварельні фарби, попередньо змочивши їх перед заняттям чистою водою. Фарби слід добирати якісні, яскраві, щоб діти хотіли малювати ними, раділи від результатів малювання. Кольорова водичка замість яскравої фарби чи закам’янілі акварельки не дадуть задоволення вашим вихованцям.

Дуже важливо правильно добирати й пензлі за розміром та якістю. Перевагу слід віддавати круглим, білячим, з тонким кінчиком. Для молодшої та середньої груп краще брати пензлі №10-12, бо вони залишають на папері слід завширшки 10-12 мм, тож малюк зможе швидко, не втомлюючись, заповнити аркуш мазками, зафарбувати невеликі площі. Робота таким пензлем радуватиме дитину, а цупкий, малого розміру пензель дратуватиме, оскільки лінії чи мазки від нього виходять кострубаті, неестетичні.

Старші дошкільнята працюють пензлями різних розмірів - №4, №8, №10. Більші площі діти зафарбовують пензлями №8-10, а дрібні елементи виконують пензлем №4.  Таким чином робота виконується швидше і дитина привчається розмірковувати, зіставляти, порівнювати, що важливо для розвитку творчого мислення.

Графічні матеріали: олівці, воскові крейдочки, фломастери, маркери, вугілля, пастель, сангіна. Фломастери призначені здебільшого для молодших дошкільнят, хоча й старші малюють ними залюбки, оскільки їх пиваблюють соковиті кольори. Маркери краще брати палскі, бо круглі великого діаметру незручно утримувати пальцями. Олівці маюють бути м’які, щоб вони легко залишали слід на папері. Загострювати їзх повинен сам вихователь, причому иак, щоб грифель виглядав на 1-2 мм, був заокруглений і не дуже тонкий. Тоді олівчики не будуть швидко ламатися. Воскові крейдочки доречно брати округлі, оскільки вони зручніші для дитячих пальчиків, ніж гранчасті і товсті.

Усе потрібне кладуть для кожної дитини на стіл у коробках по одному набору. Вихованцям першої молодшої групи – по одному олівчику потрібного кольору, другої молодшої – 6-10 кольорів, середньої групи – 12 кольорів, старшим дошкільнятам – до 18 кольорів. Бажано щоб олівці, фломастери, крейдочки були розміщені в ряд, тоді дитина одразу бачитиме всі наявні кольори і не марнуватиме час на розшукування  потрібного в коробочці.

М’які матеріали: пастель, вугілля, сангіну дають лише старшим дітям. Часто ці матеріали поєднують в одному малюнку.

Ємкості для води – чудові баночки непроливайки. Вони виготовлені з білої прозорої пластмаси і мають яскраві кришечки – лійки. У таких баночках добре видно чи не забруднилася вода і чи не час її замінити на чисту. Якщо баночка ненароком перекинеться, вода з неї не проллється. На кришечці є два рівчачки для пензлів. Отже, це вже не тільки ємкість для води, а й підставка під пензлі.

Підкладками під папір можуть слугувати пластикові цупкі серветки з візерунками або бех них. Їх легко протирати, дезінфікувати, вони не скручуються, довго служать і мають гарний вигляд.

На заняттях з ліплення основним матеріалом, який пропонують дітям двох-шести років, є глина. Колір її може бути: сірий, жовтий, коричневий або зеленкуватий, що залежить від місцевості, де беруть цей матеріал. Основний критерій добору глини – високий вміст казеїнових (клейких) речовин (щоб вона не розпадалася, не кришилася, була в’язкою). Справжня глина такою і є. її можна придбати у магазинах будівельних матеріалів. Глину змішують з водою і добре вимішують. Готова глина має бути м’якою, податливою, не прилипати до рук, щоб діти могли відірвати шматочок, розкачати його, тобто обробити. Перевірити, чи глина не затверділа, можна так: розкачати стовпчик і з’єднати його краї, щоб вийшов бублик. ІЯкщо поверхню бублика не вкриє сітка тріщин, це означає, що глина м’яка. Крім глини та води до утвореної маси нічого не додають. Якщо ж глина рідкувата, її можна швидко осушити, загорнувши грудочки в суху бавовняну ганчірку. Якщо глину кілька разів загорнути й пом’яти в ганчірці, вона швидко віддасть вологу й не прилипатиме до рук.Грудка глини, яку видають дитині має бути такою, щоб помістилася в дитячій долоньці. У розмірі буде легше орієнтуватися якщо пам’ятати, що діаметр підготовленого шматочка має бути 2,5 – 3 см для першої молодшої групи, для дітей другої молодшої – 3-4 см, середньо – 4-5 см, старшої - 5-6 см, власне, стільки сантиметрів, скільки дитині років. Якщо малюки ліпитимуть кілька предметів можна підготувати пропорційні шматочки для різних за розміром виробі.Наприклад, для ліплення ведмедя дають велику грудочку, а зайчика – меншу.  Інколи вихователь виділяє на передачу сюжету одну грудочку глини (діаметром 15 см), але в такому разі дітям обов’язково треба дати палички-мірочки, які б допомагали передати пропорцію між предметами, щоб ненароком зайчик і ведмідь не вийшли однакового розміру.

Крім глини дітям дають стеку – дерев’яну чи пластмасову паличку. Стеками можна розрізати глину, зробити дірочку, примастити одну частину до іншої, щоб не деформувати їх, прошкрябати візерунок на поверхні. Щоб діти могли згладжувати поверхню виробів глини вологим пальцем, їм дається шматочок поролону, намоченого у воді, який кладеться на іграшкову тарілочку (пластмасову кришку, ковпачок невеликого розміру). Воду в баночці давати дітям не варто, бо вони розпліскують, мокрими і брудними руками торкаються стола, одягу, одне одного.

Для виготовлення декоративних пластин вихователь має підготувати глиняну пластину завтовшки 1 см у формі квадрата, прямокутника, круга (діаметр чи сторона пластини 10-15 см). Ця пластина кладеться на зволожену  серветку й зверху також прикривається серветкою, щоб не висохла. Діти прикріплюють до неї елементи оформлення, створюють рельєф. Волога серветка знизу пластини допоможе легко зняти готову роботу з дощечки. Для виготовлення елементів оформлення грудочка глини дається окремо. В декоративному ліпленні використовують ковпачки від ручок, чи фломастерів, ґудзики з ніжкою, цвяхи зі шляпками. Ними діти прикрашають свої вироби, натискаючи цими предметами на глину.

Можна використовувати штампики-«пальчики», як у справжніх гончарів. Їх виготовляють із шматочка крейди (циліндр заввишки 4 см), на круглій основі якого вишкрябують візерунок. Ось цими візерунками і притискають крейдяний «пальчик» до глини, штампуючи оформлення. На занятті з ліплення обов’язково потрібна дощечка- підкладка. Вона захищає стіл від забруднення глиною, на ній можна розмістити матеріал та обладнання для роботи. Волога серветка розміром з дитячий носовичок потрібна для зняття глини з долонь після завершення роботи. Для старших дошкільнят краще підготувати замість звичайної дощечки скульптурні станки з поворотним кругом. На цей круг ставлять іграшку, гнатуру, і діти можуть розглянути взірці з усіх боків, не беручи їх до рук.

Старшим дошкільнятам дають пластилін, розігріваючи його перед заняттям на водяній бані (температура води 37-40*). При вищій температурі він плавиться, але це такий матеріал, який швидко набуває температури навколишнього середовища й затвердіває.  Молодші дошкільнята обробити пластилін не можуть, він для них надто твердий, навіть підігрітий. А якщо врахувати, що малий скульптор може навіть захотіти покуштувати власноруч виліплені «цукерки», «печиво», то цей матеріал тим більше не рекомендують використовувати в роботі з малюками. Та й змити пластилін  з рук важко, бо він заходить глибоко в пори шкіри. А крім того, фарбники, які використовують для пластиліну, викликають в окремих дітей алергію.

Молодшим дошкільнятам найкраще запропонувати солоне кольорове тісто, з якого вони залюбки виліплять печиво, бублики, цукерки, коржики та багато всього іншого. Тісто готують з борошна, солі, підфарбованої води з додаванням крапельки олії. Солі та борошна має бути порівну. Фарбником може бути будь-яка фарба: гуаш, акварель, харчова, анілінова, морквяний, буряковий соки, зеленка, синька. Охоче працюють з солоним тістом і старші дошкільнята.

В аплікуванні важливу роль відіграє розмір аркуша паперу, на який наклеюють зображення. В молодшій та середній групах використовують чверть аркуша (10 ? 15 см) – це та площина, на якій малим найпростіше розмістити вирізані частини. У першій та другій молодшій групах вихователь роздає готові деталі. Дворічному малюку краще дати дві-три частини предмета з кольорового картону, щоб він зміг викласти з них цей предмет, пограти ними, ще раз зібрати предмет, не зібгавши й не порвавши деталей аплікації. Трирічним дають дві-три частини предмета, але вирізають їх уже не з картону, а з кольорового паперу. Шкірястий, дуже тонкий (цигарковий, фольга, м’ятий), оксамитовий папір використовувати не варто, бо діти не приклеять їх клейстером, швидко зібгають фольгу, порвуть цигарковий папір.

При виконанні декоративних робіт не варто давати дітям більше 6-8 деталей, бо велика кількість одноманітних дій (узяти заготовку, перевернути, намастити клеєм, знову перевернути, прикласти, притиснути) стомить дитину. Найбільш оптимальний діаметр чи сторона деталі 4см. Таку площу малюкові найлегше намастити клеєм і приклеїти. Найменший допустимий розмір деталей 2-2, 5см у діаметрі. Менші частини (око, дзьоб, ґудзик) приклеює вихователь.

У середній та старшій групах  вихованці отримують для аплікації заготівки – кольорові аркушики такої форми й розміру, щоб можна було швидко вирізати потрібний фрагмент. Дрібні частини дають готові, і діти приклеюють  їх самостійно. При цьому слід порадити їм не намащувати ці деталі клейстером. Краще пензлем чи паличкою поставити краплину клейстеру в потрібному місці композиції, тобто на аркуші основи, і до цього місця притиснути деталь.

Декоративні аплікації з рослинних форм діти чотирьох – п’яти років виконують  з 8-12 готових деталей. Візерунки з геометричних фігур вони можуть вирізати самостійно. Шестирічним дітям дають набір паперу в конверті (аркушики 8 ? 12 см), і вони самостійно спочатку вирізають заготівку потрібних форми та кольору, вже з неї – частину чи силует предмета.

Ножиці мають бути добре загострені, із заокругленими краями лез, легко розкриватися й закриватися. Довжина їх 9-12 см для вихованців середньої групи, 12-15 см – для старших дошкільнят. Вага ножиць теж відіграї важливу роль у засвоєнні техніки вирізування. Тому найкраще підійдуть ножиці вагою 35-45 г. Довгими, важким, тупими ножицями дитина нічого не зможе вирізати. Тож слад подбати, щоб інструментами було зручно користуватися, а в дітей не псувався настрій від недоладної роботи.

Цупкий, щетинний пензель у цьому виді образотворчої діяльності, тобто аплікації, підійде якнайкраще. Ним можна добре змасти клейстером поверхню аркуша. Ставляться пензлі в скляночку щетиною догори.

Клейстер слід заварювати з картопляного чи пшеничного борошна в день проведення заняття, бо казеїнові речовини в клейстері зберігаються лише 4 години. У ньому не повинно бути грудок. Однорідна маса його має литися як сметана.

Силікатний клей з міркувань гігієни використовувати в роботі з дошкільниками не рекомендують. Щоб робота виглядала охайною, дітям обов’язково треба дати звичайні паперові серветки, якими притискують деталі при наклеюванні на папір. За серветку може правити квадратний клаптик побутового паперу. Столові серветки для цього не дуже придатні.

Підкладка під аплікацію не потрібна, а ось маленьку клейоночку у формі прямокутника (10 ? 15 см) чи круга (діаметром 20 см) обов’язково треба покласти біля правої руки поряд з аркушем-основою, на який наклеюють аплікацію.

Папір – основний матеріал для дитячих аплікацій і зовсім не обов’язково, щоб він був однотонним. Клаптики шпалер з дрібним малюнком, сторінки з буклетів, журналів з надрукованим текстом чи фотографією можуть стати чудовим тлом, працювати з яким буде цікаво й захопливо.

У старшій групі можна поєднувати малювання з аплікацією: діти вирізають намальовані предмети і створюють з них колективну аплікацію. Доречно підготувати заздалегідь засушені листочки, пелюстки квітів, кору берези, лусочки шишки, лушпиння цибулі, гарбузове насіння тощо. Ці матеріали збагатять сюжети дитячих аплікацій, зроблять ї особливо привабливими, а в словнику дітей з’явиться нове слово – флористика.